Неділя. Підсумок тижня. За 6 минулих днів мені в приват написали 3 (три) людини з проханням дати книжки для бібліотек, якими користуються переселенці. З приємного: 1. Бібліотеки людям потрібні. 2. Написані мною книжки потрібні в переліку перших, бо вони добре написані, легко читаються, а діти так узагалі їх ковтають, перечитують і вимагають нових. 3. Бібліотеки очищаються від неактуального радянського (Гончар) та російського.
Мій хом’як пішов у засвіти. Він був куплений два з половиною роки тому, що для хом’яків абсолютний рекорд і його придбання було ініціативою мого сина. Зізнаюсь, спочатку я ставився до нього упереджено і трохи гидував, бо ми, сільські, маємо вроджену відразу до гризунів. Але так трапилось, що останній рік я жив сам і хом’як був єдиною живою істотою, окрім мене, у моєму помешканні.
Про хохлів-малоросів і медіаколаборантів. Недавно у когось на фейсбук-сторінці прочитав про дніпровське театральне училище. Там пісеньки співали: «Украина стала вольной. Отчего же мне так больно?». Тут же мені згадався персонаж із «Вишневого саду» Чехова, який скасування кріпацтва називав катастрофою. Ще згадався один телеведучий із медведчуківських каналів, за сумісництвом артіст, який після 24.02. написав у ФБ запитання: «А що можна прочитати з української літератури?».
Ходила зранку на Десну. Обіцянки синоптиків про дощ проігнорувала. Можливо, надвечір збереться й дощ, бо в полудень дуже припікало. З’їла на Золотому березі український пломбір. Вирішила не думати про калорії… Пригадала, як торік, у липні, випадково вранці стала свідком цікавої події — посвячення у байдарочники.
