Наступ на харківському напрямку свідчить, що самоорганізація українців як нації перейшла на якийсь зовсім інших рівень. Українцям тепер багато задач до снаги. Однак радість від усвідомлення цього затьмарюють наші внутрішні гнилі суперечки. Мені неприємно читати, що армія у нас в один бік, а керівництво держави — в другий. Це нікуди не годиться. Українці — один кулак. Колаборантів має СБУ виявити, бо в СБУ в нас теж патріоти.
Минув 200-й день повномасштабної агресії, війни росії проти України. Нечуване варварство ХХІ століття спрямоване проти української Ідентичності, Державності, Людяності. Проти ідеалів буття Української Нації, Національної Пам’яті, Історії, що творилися Народом, його «провідною верствою» впродовж віків. У цьому ряду «передніх» знаходиться й український Любомудр Григорій Сковорода, 300-річчя якого незабаром відзначатиме, попри все, Україна та весь культурний, інтелектуальний, гуманний світ.
Дуже цікава ситуація склалася зараз на росії. Всі роки путін перш за все боявся ліберальної опозиції. Після масових протестів на Болотній, схоже, віддав команду її знищити. Вбили Немцова, ледь не вбили та кинули за грати Навального, зараз сидить Яшин та сотні чи тисячі учасників та організаторів антивоєнних та інших «непогоджених» демонстрацій, тисячі громадян і журналістів визнані «іноагентами», закриті всі вільні ЗМІ та громадські організації…
Ти переходиш
площу Хмельницького
з боку собору
до політехнічного
— в тебе великі надії на розум.
Далі йдеш,
а вслід тобі дивляться
«Втрачені надії”
Новаківського.
(Роман Садловський. Зимівля // ЛуГоСад. Львів. 1996)
