… Я прокинулась від страшенного гулу. На годиннику — 4.20. Зазвичай, близько четвертої я лише засинаю. Як справжня сова, до півночі соваюся з хатніми справами, потім читаю, лежу в обнімку з планшетом: щось пишу в «кошик», або тупо зависаю в ютубі. Часом, коли просто не спиться – довго рахую слоненят. В ніч перед війною сон скосив рано — близько першої години. Я не пручалася… Дрібну писанину відклала на потім. Люблю копіювати Скарлетт: не буду думати про оце сьогодні – подумаю завтра, адже ранок таки мудріший за вечір. Але того ранку вкотре переконалася: є вийнятки! І завтра — буде завтра. І те, що ти запланувала звечора, за ніч може стати недоречним, непотрібним і нікчемним.
Daily Archives: 24 Вересня, 2022
Швейцарський сир – не сало
Останній великий український поет ХХ ст.
Куля і хрест Ігоря Римарука
Наскільки я знаю, Ігор Римарук – єдиний в історії Шевченківської премії, хто зміг аж так шляхетно повестися під час її вручення. Мене він вражав шляхетністю не один рік. Щось подібне зробив Григорій Гусейнов, коли йому також вручили Шевченківську премію, і Гусейнов одразу ж сказав, що ці гроші до нього «впали з Неба», тому він кладе їх у банк і створює премію «Глодоський скарб»… Браво, Григорію, кажу тобі всоте!