Спомин Великої Середи полягає в нагадуванні про зраду Юдою Ісуса Христа. Хто ж такий Юда? Апостол Іван зве його сином Симона і всі знають його як Іскаріотського. Останнє – звісно, не прізвище, яких тоді не існувало, а вказівка на місце його походження. Тобто Юда із Керіоту. Ймовірно, це поселення Іш Керіот. І зараз в Ізраїлі є Керіот.
Вчорашня їхня Паска із абсолютно порожніми вулицями та німим містом, нагадала мені мій Різдв‘яний вечір у Каннах. Згідно останніх тенденцій, вирішила я теж по-модньому. По-їхньому. Ніякої куті, устриці до шампанського і чоколядне поліно на десерт… А спершу на службу в собор. У довгій спідниці, в якій з моїм фейсом — я натуральна циганка Аза на пенсії із п’єси Старицького…
Бровари. Заїхав у місто з боку Чернігова, світлофор саме горить червоним. Збоку газова заправка. Потерте таке все, сумне. «Ну, — думаю, — такі часи, всім тяжко, заскочу, трохи хай в шину пер*нуть». Спиняюся, тиша навколо, пістолетчика нема. Ну, пішов до каси.
Святий Фома Аквінський, як і Кампанелла, був домініканцем і, хоча він відзначався меншою брутальністю і примітивізмом, ніж інші отці церкви, казав, проте: «Жінка — це бур’ян, який швидко виростає. Вона — недосконале створіння, homo imperfectus, тіло її швидше досягає повного розвитку лише через те, що воно нижчої якості, і природа докладає до нього менше зусиль… Жінки створені для того, щоб скорятися перед своїм господарем і володарем, якого сама природа призначила панувати, наділивши його більшою фізичною силою».
