«…якийсь чужий мені той новий вік, ніби не мій, більшість друзів, з тих, що визначали обличчя української літератури, уже відійшли у засвіти або випали з літературного процесу; як світилися мені цифри минулого століття, якими були вагомими та багатообіцяючими, настільки ж холодним і убогим здається сьогодні оте поєднання двійки, нулів й одинички … хоча, припускаю, це тільки настрий такий, просто настрій…
Спроба прогнозу українського політичного ландшафту після нашої перемоги… Лише вічна шана і вічна вдячність героям, які загинули за свободу і незалежність України. Лише гіркий біль за невинними жертвами агресії дикої орди. Лише нещадна ненависть до фашистської росії і нестримне бажання її знищити.
Абсолютно всі, хто говорить про перемир‘я з рашистами, котрі намагаються нас знищити як народ, як націю, до звільнення всіх наших земель — відверті вороги! Кожен український урядовець, який підтакує китайцям чи мадярам, котрі намагаються рятувати путіна — зрадник, або російський кріт.
… Подія, коли львів’яни прогнали малолітнього дурня, що співав Цоя у Львові, під час війни, дуже добре підсвітила тих затятих персонажів, які чомусь впевнені, що в Україні все буде, як до війни…
У Чернігові з’явилася вулиця Івана Ремболовича — Сіверського Рембо направду. Відтепер ім’я цього борця за волю України носитиме колишній провулок Некрасова. Підполковник Армії УНР, капітан російської армії часів Першої світової війни, творець Вільного козацтва на Чернігівщині, сотник дивізії «Галичина», командир УПА Ремболович (Рємбалович) Іван Семенович народився в 1897 році у містечку Городня Чернігівської губернії.
