Мимохідь про НАТО… Коли російська ракета впала у Польщі і вбила кількох поляків — польська влада заявила, що нічого не було (спершу), а потім, буцім ракета була українською… Українці проковтнули… Коли російський дрон упав у Румунії, її президент також спершу заявив слідом за своїм міноборони, що нічого не було, та українці вже були навчені і довели, що таки да… Румуни нарешті це визнали.
Якийсь мудрагель на мокшанському ТВ днями сипав компліментами на адресу України й ЗСУ. Мовляв, ми ізначально ошибалісь. Україна — сильна країна, з найкращими Збройними Силами в Європі. Як вдруг оказалось… І якби вони тіпа пішли на Францію та Німеччину, то порвали б їх на тряпки. Бо Україна — то вовки, а ті — вівці. Їм ніяк не «вдомьок», що Україна ні на кого йти не збиралася. Україна збирала хліб, качала мед, вчила й виховувала дітей, та й просто собі жила.
Дідо іноді читав мені з потертої старовинної книги. Читав дивовижні оповіді про опришків, звірів, босоркань, русалиць. Доки та книга лежала розгорнутою на його колінах, доти наша тісна хижка наповнювалася дивами. Моя мізерна душа то росла вгору, то забігала в п’яти. Дідо читав навіть у потемку, аби не палити лій. Як тільки він відкладав книгу – дива зникали. Світ вичахав і тьмарився.
