О, Боже наш, іже єси
на небесі, Ти многотрудно
творив цю Землю для краси,
і аж самому стало чудно.
Поринув Ти в діла земні
і Сонце випустив на обрій
зелу світити, звірині,
і сам собі промовив: добре.
Різдво Христове
Daily Archives: 24 Грудня, 2023
Сего вечора…
Маємо сего вечора знову народитися. Разом з Ісусом. У двотисячний раз. Вперше зі світом. Вдруге — на війні. Не заради дарунків — золота, ладану і смирну, — наперекір Іроду нинішньому, новому, що велів убивати і краде та вбиває не лише дітей наших, але й нас, які вдивляються нині у небо свого Вифлеєму. Чекають на зірку – сповіщення, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, знову втілився, став людиною, щоб спасти всіх людей. Нас спасти.
Ростислав Мусієнко. На шпальті і шахівниці…
24 грудня знаному чернігівському письменнику, журналісту та шахісту Ростиславу Мусієнку (1955-2021) виповнилось би 68 років. Народився у Макіївці на Донеччині. Коли йому було 5 років, батьки переїхали на Полтавщину. У 1977-му закінчив з відзнакою фізичний факультет Чернігівського педінституту ім. Т. Г. Шевченка. Під час служби у армії виконував обов’язки офіцера-кореспондента дивізійної газети.
Прості шляхи кудись…
«Яд толстовської «правди» поділяв на роман передовсім, як на певну органічну цілісність, як на певну літературну форму. Він (Толстой) почав її систематично умертвляти. Розрихлений, у стані розкладу, зміст його безсило розпливається в «роман без героя», «роман-поток». Врешт розпухає він у слизьку потвору Джойсового «Улісса». Перший наслідок толстоєвщини — Пруст».
Гарік «солов’їний»
Зараз на FM «Шансон» включають наших перероджених «шансоньє». Зокрема, Гарик Кричевський співає те ж саме, що й співав, але українською… Ну, не знаю. Думаю, це добре, хоч і не моє.
Помилуваний Вовка на Різдво
За три тижні до свят:
— Василю, вставай – біда! Вовка втік.
— Де втік?! Як?
— А ти в нас чисто, ніби СБУ, нє? Коли не міна в них під самов сраков димит, то прослушка в Залужного! А воно тілько «де?», «як?», «га?»! Заразо лінива, сам мусиш знати, «як» – кілько казала, що задня стіна в сараї підгнила? З восені «ремонтуєш»! Вова недурний, там порпав, і прошу – в стіні дюрка є, а кнурика нема! Втік!
Чорний янгол
Будь-яка діяльність невловимою тінню залишає на людині відбиток. У неї важкі, наче олов’яні, очі, випиті баченим за довге життя. Обличчя темне, нерухоме, відчужене. А руки – на них лячно дивитися: вузлувато сплетені на животі, з пергаментною цупкою шкірою, набряклою на долонях від частого стикання з водою. І крижаний, лінивий спокій… Немає чуда, щоб потривожило його. Воно так: коли людина довго дивиться в безодню, безодня починає вдивлятися в неї.
