… 8 марта, 10 ранку. Виношу сміття — розминаюся з питомо україномовним сусідою. Він не йде — біжить підтюпцем. У нього в правиці сакральні три тюльпани. Якщо він раз на рік їх не принесе в хату — підозрюю, будуть фіксуватися випадки сімейного насильства. Тобто, битимуть його. За те, що 8 марта не приніс тюльпани.
В публічній риториці, особливо у історичних масштабах, дуже важлива доречність. Тут як на церемонії одруження: хто має щось проти цього шлюбу — кажіть зараз або замовкніть навіки… Нападки Христини Соловій на Єфросініну запізнились як мінімум років на десять. Якщо тобі так боліла українська мова і культура, то треба було про це казати одразу, як отримала доступ до публічного мікрофону. Бо заднім числом всі дуже дисиденти поставали.
… Про Єфросініну, котра скипіла гнилою піною на справедливу констатацію від Христини Соловій, що у тих, хто в Україні просував російську культуру, мову після 2014 року — кров на руках. Що Єфросініна особисто теж винна в цій війні… Я про це кажу 10 років: винен кожен, хто просував російський і російськомовний контент, хто сприяв утриманню українців в російському контексті, в полі культурно, політичної гравітації Москви.
На запрошення вчительки української мови і літератури Валентини Романович провів два уроки з учнями 9-х класів чернігівської школи № 33. Тема уроку — Тарас Шевченко. А приводом стала моя нова книга «Титли і коми», де, зокрема, йдеться і щодо протистояння Шевченка та Пушкіна, як основ української і російської культур.
Президент Франції вдався до рідкісної практики — консультацій з колишніми очільниками держави: Франсуа Оландом і Ніколя Сарозі. Тема одна — Україна. Далі — мій переклад ранкового допису в La Mond. “У середу, 6 березня, було 18:00, коли Франсуа Олланд увійшов у двері президентського палацу до позолоченого салону, де перед ним сидів Еммануель Макрон. На першому поверсі, біля маловідомої картини Сулажа, два глави держав, один колишній, інший чинний, говорили про війну в Україні, в яку з 24 лютого 2022 року вторглися російські війська, і про схильність громадськості до забуття.
