Книжковий форум «Без бар’єрів. Відсіч» 20-22 вересня м. Житомир. Постфактум. Довго вагався чи їхати. Врешті, завдяки моїм друзям, потрапив на цей форум. Подія справді непересічна, бо стільки знаменитостей на один квадратний метр площі, ще годі де було й знайти, хіба на Книжковому Арсеналі.
Життя складне, і не всім людям вистачає сил розуміти життєві складнощі. Тим більше, що бачення життя залежить від вікових особливостей спостерігача/учасника життєвого процесу. Єдине що ріднить людей — після невдалих спроб зрозуміти складність процесу виживання, який до того ж різні філософи описують згідно їхнього власного (а не загальнолюдського) розуміння — всі люди прагнуть простих відповідей на складні запитання.
Далекий друг дорожчий у стократ,
Аніж невірний, лицемірний брат.
Чужа мені кров брата-лицеміра,
Я й пороху шляхів до друга рад.
***
Ця чаша Всесвіту, наповнена красою,
Утіху нам дає, хоч дихає грозою:
Безповоротно “вчора” відійшло,
Та “нині” залишається зі мною.
(Микола Ільницький. Рубаї // Микола Ільницький. Вересневі відлуння. Київ. 2011)
Жодного недоброго слова чи думки у мене ніколи не було про цю людину. Захоплював його талант іронії. У бесідах і в текстах відчувався велетенський багаж прочитаних книг, який виринав натяком чи фразою, або створеним образом. Він поділився своїми багатствами – записами театральних вистав та аудіокниг, які мав, коли їх було ще небагато в мережі. Чого тільки вартий улюблений з юності «Мартін Іден»…
Дізнався, що 20 вересня раптово пішов із життя актор, відомий журналіст, військовий кореспондент і просто хороша людина – Олег Яновський-Шпак. Я силкувався згадати, коли ми познайомилися з Олегом, і не міг. Пам’ятаю, що це був Чернігів, якийсь мистецький захід, але деталі не відтворюються.
