У Чернівцях Миколу Максимця знають, як серйозного і поважного чоловіка. Він добре орієнтується в суспільно-політичному житті країни і легко може видати на-гора фахову аналітику довколишніх процесів. І йому віриш, по-справжньому.
Земля – це та власність, в якій ТЕОРЕТИЧНО ніхто не може вам відмовити, але через яку ПРАКТИЧНО заводяться й тривають майже всі на світі війни і конфлікти.
У Чернігові розгорівся черговий скандал. Цього разу довкола імені Софії Русової. Редактор тамтешньої популярної Інтернет-газети «Сіверщина», відомий просвітянин Василь Чепурний підняв перед владою, учергове, питання про достойне пошанування пам’яті видатної українки.
Ваша стаття «Простіть невігластво земляків, професорко Русова!» на сайті «Хвиля Десни» нагадала мені рядки Владимира Маяковського: «Ленин жил. Ленин жив. Ленин будет жить».
П’ять років тому, 22 лютого, помер автор «Чорнобривців»… Він прожив непрості, але цікаві 77 років… Його школярські віршики вперше надрукувала районна газета. А звідти римовану добірку передали до обласної партійної «Радянської Житомирщини»…
Великоднє диво, маленьке сонечко, оберіг народу, символ української культури… «Писанка!» – кажемо про найкрасивіше, найдосконаліше. Її величність Писанка — головний персонаж цікавого й неординарного дійства в навчально-методичному центрі культури Буковини.
Поза усяких сумнівів, це було найавторитетніше, найпопулярніше, наймасовіше, найулюбленіше видання столиці тих часів.
Моє покоління входило в журналістику на спаді хрущовської відлиги, сповнене романтичних надій, навіяних рішеннями «історичного» ХХІІ з’їзду КПРС про те, що нинішнє покоління радянських людей, тобто ми, житиме при комунізмі.
Це запитання до молоді. Бо старші люди, як я недавно догадався, тяжіють до минулого, навіть покладаються на минуле, бо там хоч щось можна зрозуміти, а відтак вибрати в тому минулому й зберегти все розумне, прекрасне, здорове й перспективне.
Сьогодні рік, як померла моя мама. Важким він був для мене, цей найтяжчий рік мого життя. Рік без маминої поради, без маминого погляду і сміху, без маминої пісні, без маминого запаху, без маминого чекання, без маминої молитви…
