… Того року о цій порі я якраз збирався їхати зі свого Чернігова на збори Чернігівського земляцтва в Києві. Там вирував саме Євромайдан. А ще мав намір відвідати мого любого ветерана української літератури Анатолія Дімарова.
Тоді якраз догорав місяць жовтень.
Догорав то сліпучим багрянцем, то безліччю відтінків бляклої вохри. А від Березного до 50-го кілометра ту мінорну кольорову гаму раптом повертало з ніг на голову безмежнеє польове царство кукурудзи з її соковитим жаб’ячим кольором…
Лісапетні батальйони – це війна.
Це справжня війна. Саме на цьому фронті вже давно вирішується головне стратегічне питання – бути чи не бути.
Не лише театр починається з вішалки. Будинок кіно також. «Ми в Червоний зал, на вечір пам’яті Василя Цвіркунова», – каже пані, передаючи верхній одяг гардеробниці, і здивовано чує у відповідь: «То вам не в Червоний, там вечір Висоцького, а в менший, Синій зал…»
Ні річка, ні ставок для цього свята не годились. По-перше, далеко, а по-друге, там велику площу рівного льоду якщо й знайдеш, то середина її неминуче буде посередині, де найглибше, а це суперечить технічним умовам Великої Будови.
Події Української революції 1917 року від початку березня почали розгортатися доволі динамічно, на високому патріотичному піднесенні. Павло Тичина, який на той час уже пройшов школу («суботи») Михайла Коцюбинського і був причетний до націоналістичної організації «Братство самостійників», беззастережно усім серцем прийняв національно-визвольні прагнення найпередовіших представників українського народу.
… Мер прокинувся посеред ночі у власному ліжку від того, що… несамовито плескав у долоні. Він аж сів і оперся ліктями на коліна. Протер очі. При яскравому місячному сяєві підняв до припухлих повік долоні, якими щойно вергав луну по всій кімнаті. Вони, здавалось, аж побіліли від виляску.
Щоб зрозуміти, хоча б приблизно, ИНШУ культуру чи цивілізацію, треба бути носієм СВОЄЇ не нижчого рівня (хоча й це ще не гарантія людяного ставлення до ИНШИХ).
… Перші дні вересня 2001-го року в Киргизстані були для мене гарячими не тільки тому, що температура повітря була +30 градусів. На той час, я – дружина Надзвичайного і Повноважного посла України в Киргизстані — погодилася, на правах волонтера, навчати першокласників школи № 48 міста Бішкека української мови.
Без чого неможливо уявити футбольний матч? Без гравців – певно ж, без м’яча – ясна річ. Без судді – та як же без нього? Та найперше, що хапаємо оком, умостившись на трибунах, – саме футбольне поле.
