Ірпінський Парнас – дивовижне місце в Україні, яке впродовж десятиліть примагнічувало найталановитіших і найдотепніших людей, котрі, вириваючись із тенет компромісів і цензури, іноді ставали славою і совістю Вітчизни. Будинок творчості в Ірпені з’явився, «заселившись» до маєтку Івана Чоколова (корп. № 1) в 1936 році. Нині БТП – це комплекс ретро-корпусів котеджного типу на 7–8 кімнат.
Центром «всесвіту» була їдальня. В цьому ж – Головному – корпусі містилася бібліотека, кіно- та більярдна зала, бар, сауна. Письменники весь день працювали, кожен – у своїй «келії», а в їдальні спілкувалися між собою. Після сніданку, обіду, вечері вони часом прогулювалися алеями.
***
Територія Будинку творчості письменників в Ірпені має свій упізнаваний ландшафтний дизайн, який включає алеї, клумби, бетонні вази з квітами. Корпуси подібні між собою (втім, у кожного був свій колір), мають елементи псевдокласичного стилю – колони, балкончики з балясами тощо.
Між корпусами прокладені доріжки, яким письменники колись повигадували свої назви. Головна алея 
називалася «алеєю Рильського» або «стометрівкою», вона вела до корпусу № 1 (в ньому завжди жили класики, скажімо, Павло Загребельний, Юрій Яновський, Євген Гуцало, Дмитро Павличко й інші).
Доріжку від чоколовського будинку (кор. № 1) до головного корпусу (їдальні) називали «тропою» або ж «проспектом генія», а дорогу до дуже демократичного корпусу № 10 – «алеєю молодих обдарувань». На «бузковій алеї», що вела до шостого корпусу, росла стара липа, на гілках якої бавилося не одне покоління дітей та внуків письменників.
І річка Ірпінь, і ставок, до якого спускалися сходи від першого корпусу, і ліс, і поєднання дзвінкої тиші з гуркотом електричок – ці візуальні і звукові образи створювали для письменників та їхніх сімей специфічну романтичну атмосферу.
На території БТП дивувало затишком ще одне письменницьке озерце, що серед дерев і кущів впиралося в насип залізничної дороги. Шум залізниці невіддільний від вражень і спогадів про Ірпінський будинок творчості, він був обов’язковою «звуковою» частиною його культурного ландшафту.
До речі, на території БТП знято безліч художніх телесеріалів та документальних фільмів.
Володимир Коскін,
світлини автора
