Кілька днів тому юний поет Богдан Гасюк, сп’янілий смерековим повітрям, на «ХД» у шкіцику «Культурний фронт, що воює з поетом» розродився «риданнями» за долею Василя Голобородька… Якби справді побивався про старшого товариша, а то ж лиш ухопив дешеву свічечку та й підсвічує свій писок, сараку…
Ірпінський Парнас – дивовижне місце в Україні, яке впродовж десятиліть примагнічувало найталановитіших і найдотепніших людей, котрі, вириваючись із тенет компромісів і цензури, іноді ставали славою і совістю Вітчизни. Будинок творчості в Ірпені з’явився, «заселившись» до маєтку Івана Чоколова (корп. № 1) в 1936 році. Нині БТП – це комплекс ретро-корпусів котеджного типу на 7–8 кімнат.
Зачинається життя як чин ліричного героя, який відчитує діалектичне сусідство вінчальних і поминальних порогів, який з воріт споглядає неканонічне (чи потойбічне?) чорне весілля, який чує «многая літа» і «вічная пам’ять» у своїм часі так згуста і почергово, що він розуміє: то просто чорне змінюється в біле, кінець переходить у зачин. І герой іде і потихо вимовляє навперед себе:
Вільна журналістика, вільна творчість — усе це блеф у сучасному світі, навіть на Заході блеф. Уже ми побачили вільну журналістику і “Вошінгтон пост”, і “Нью-Йорк Таймс”. Усі ці ЗМІ вільні настільки, наскільки дозволяють їм бути вільними ті, хто за них платить. Єдиний плюс: одні воюють проти інших, існують все ж різні думки — хай і проплачені.
Елліни вважали що реальна тільки Вічність. Автентичне Буття нерухоме. А циклічний рух припускає Вічне повернення одного і того ж, є найбільш досконалим виразом Божественного. Якщо і існують спади і підйоми, прогрес і занепад, то тільки всередині одного циклу, який неминуче буде змінено іншим (теорія «чергування віків» у Гесіода, повернення «золотого віку» у Вергілія).
А лопати хай ворог точить…Уже який день думаю що не так з «лопатами» міністра Кулєби?.. Гаразд, показав готовність українців стояти насмерть і до кінця… І як це спрацює на нашу користь?! Західний обиватель, позіхаючи, прочитає це, поплескає долонькою по відкритій ротяці і промовить: ну, ще одні палестинці з’явилися… Хочуть вмерти… Ну, раз хочуть, то хай…
