Елліни вважали що реальна тільки Вічність. Автентичне Буття нерухоме. А циклічний рух припускає Вічне повернення одного і того ж, є найбільш досконалим виразом Божественного. Якщо і існують спади і підйоми, прогрес і занепад, то тільки всередині одного циклу, який неминуче буде змінено іншим (теорія «чергування віків» у Гесіода, повернення «золотого віку» у Вергілія).
Тому у них (і багатьох інших) зумовленість йде з минулого, а не з майбутнього. Зверніть увагу — «архе» відсилає нас одночасно, як до витоків («архаїка»), так і до авторитету («архонт», «монарх»).
Теоретики прогресу хоча і сперечаються (виходячи з їх відношення до напрямку прогресу, ритму і природи супроводжуючих його змін, а також до його головних дійових осіб) — проте всі вони згодні з трьома ключовими ідеями:
1) лінійна концепція часу і ідея про те, що історія має сенс і спрямована у майбутнє;
2) ідея фундаментальної єдності людства, яке еволюціонує в одному і тому ж напрямку;
3) ідея про те, що світ може і повинен бути трансформований людиною, яка є повноправним господарем природи.
Поліпшення неминуче, а значить завтра буде краще, ніж сьогодні. Тому людство повинне звільнитися від усього, що створює перешкоди на його шляху до прогресу: від «забобонів» та «вантажу минулого».
Звідси випливає виправдання терору: якщо необхідною метою людства є прогрес, то той, хто стоїть перепоною на цьому шляху, повинен бути придавлений та з повним правом виключений з його лав.
І не лише тоталітарні режими епохи Модерну (радянський комунізм, німецький націонал-соціалізм в ХХ столітті), а й лібералізм в ХХІ столітті, вивели з цього ідею «зайвих людей», одне лише існування яких заважає приходу «прекрасного нового світу».
Сергій Чаплигін
