Вільна журналістика, вільна творчість — усе це блеф у сучасному світі, навіть на Заході блеф. Уже ми побачили вільну журналістику і “Вошінгтон пост”, і “Нью-Йорк Таймс”. Усі ці ЗМІ вільні настільки, наскільки дозволяють їм бути вільними ті, хто за них платить. Єдиний плюс: одні воюють проти інших, існують все ж різні думки — хай і проплачені.
Звичайно, вільні журналісти існують, але це окремі люди, а не цех журналістики взагалі.
Цех журналістики — продажний і огидний. Українська журналістика ховається за Гонгадзе, але Гонгадзе не може виправдовувати усіх українських журналістів, що переважно є заробітчанами, а вільний журналіст Денис Бігус — антропологічно слизняк. Політичний папараці. Ще й має свояка у ФСБ — підполковника, а не якогось там занюханого майора.
Рятуйте Бігуса! Бігус-герой! Можливо, але за бабки героїв не буває. Комедія.
Роксана Харчук
