Цього місяця я «підписалася» читати історико-авантюрні романи, одначе роман, про який розповім, як виявилося, не зовсім із тієї категорії. Власне, він історичний, але зовсім не авантюрний. Хоча суто історичним його теж важко назвати, бо це авторське бачення подій дуже давніх, про які і документальних відомостей є вкрай мало. Тому те, що Сергій Синюк взявся писати такий роман, вже само по собі — авантюра.
Роман має назву «Обруч», виданий у тернопільському видавництві «НК Богдан».
У VI-му столітті на землі по обабіч річки Горинь, втікаючи від переслідувань завойовників обрів, прийшли дуліби і осіли тут на довгі століття, змішуючись кровно із західними племенами. Але гооовні події 
розвиваються вже у Княжу добу в період XII-XIII століть. Автор змальвує історію найбільшого на той час міста південної Погорині — Шумська, перша згадка про яке датується 1149-м роком.
Твір не є класичним романом, він не має цілісного сюжету. Це, радше, мозаїка замальовок тогочасних подій, яку читач має сам скласти в історію міста Шумська періоду княжих часів. Художності твору додає те, що автор в сюжетах описує життя не тільки реальних літописних персонажів (князів, боярів, воїнів), але й вплітає у канву твору персонажів вигаданих. Їх збірні образи допомагають уявити, як виглядав побут тогочасних шумчан, якими були суспільні закони та правила, якими були стосунки в сім’ї, яким чином здійснювався захист міста від завойовників.
Якщо врахувати, що цей період історії — суцільні міжусобиці та війни, то ми маємо ще й хороший посібник про реальні історичні події та постаті, що правили тоді на Галицько-Волинських землях, посібник з тогочасної військової та фортифікаційної науки, опис зброї воїнів та їх обладунків.
Хоча мушу зауважити – деякі події та імена дуже вже заплутані. Зрозуміти хто кому ким є, коли довкола суцільні Мстислави-Ізяслави-Ярослави- Всеволоди чи Володимири, дуже важко. І тут, либонь, не провина автора, а сама історія — складна і заплутана. Я намагалась розбиратися у тому історичному плетиві Галицьких, Волинських та Київських князівських родин, занурюючись то у роман, то в Інтернет. Але до кінця розібратися хто кому ким доводився — було вкрай важко. А потім вирішила, що зовсім не обов’язково заглиблюватись. Адже головне не те, хто коли правив і чиїм він був сином, батьком чи онуком, а як складались суспільні стосунки в той чи інший період і як вони вплинули на подальшу історію.
А ще я отримала задоволення від стилю Сергія Синюка. Текст просто ллється, милуючи слух. Нема кострубатих конструкцій. Стиль автора ніби імітує мову, що була у вжитку людей в ті далекі-далекі часи. Для кращого розуміння термінів, що тоді побутували, додано словничок. Це неабияк допомагає розібратися в словах, значення яких вже давно забуті.
Ще однією «фішкою» книги є те, що вона починається листом автора, який він адресує своїй коханій жінці, вирушаючи на сьогоднішню війну з московитами. У ньому він просить, поки його не буде, привести в порядок дослідницькі напрацювання з історії рідного міста Шумська. А закінчується книжка її відповіддю йому з прохання написати книжку на основі цього матеріалу. Цей прийом додає роману особливої душевності та ніби вказує на тяглість історичного процесу.
Галина Новосад
