Нещодавно мені трапились нотатки Володимира Вятровича з цими двома книгами. І я їх читаю також саме зараз, хоча Еву Томпсон читав і раніше. Якщо ці книги прочитати одна за одною, то на вас може впасти параноя. Знаєте, як у голівудських фільмах, коли людині видається, що її переслідують і хочуть убити, хоча всі її фантазії схожі на марення божевільного.
А потім, в кінці, зясовується, що так воно й було насправді, як цій людині ввижалося.
Наша віковічна українська параноя щодо зазіхань російської “культури” виявилася правдою. Це книги, про, можливо, найбільшу оману в історії людства. Про те, як під видом позірного гуманізму, істинного православія та богообранства, світ віками пив і їв страшну отруту – російську культуру і російську літературу.
Лєрмонтов, Бродський, Достоєвський — все це зброя. Зброя проти людства, проти цивілізації, проти самої ідеї вільного світу. Світ досі цим отруєний дуже глибоко, і навіть про це не здогадується.
Мало просто не читати російську літературу. Треба знати ЩО ЦЕ ТАКЕ НАСПРАВДІ! Треба про це розказувати і роз’яснювати за кожної нагоди. Це — страшна штука!
P.S.
Редакторські правки до книги Еви Томпсон не скасовують саму цінність роботи. Треба було мати неабияку громадянську мужність, щоб написати таку книгу!…
Віталій Чепинога
