Один мій друг-маляр затято і довго «навантажував» мене його безкомпромісним твердженням, буцім нема більшого несмаку в поєднанні кольорів, аніж тулити зелений до жовтого.
Про що б, мовляв, не йшлося – від малярського полотна до фотопейзажу. Це, казав він, як яєшня з цибулею – гіршого годі придумати!
Я мовчки, але всім єством пручалася: хто так вирішив?! Може, дальтонік?
Відтоді минуло багато років.
Я все більше пристаю до думки: раз Природа уподобала саме таке сусідство кольорів – отже ж в цьому щось Є! Як на мене, зелений і жовтий – це стабільно і надійно. На відміну від друзів.
Той маляр, до речі, мені давно не друг.
А моя троянда розквітла.
Інеса Фтомова
