Після літературної зустрічі літній чоловік запросив мене на піцу. Це було так несподівано, що я згодився.
«Чим ви займаєтесь?» – запитав його при столі.
«Пенсіонер, а був фармакологом, готував ліки за рецептами. А тепер виготовляю вітаміни».
«Які?»
«Вітаміни мудрості».
«Є й такі?» – здивувався я.
«Є. У мене велика бібліотека, колись мав можливість купувати дефіцитні підписні видання. Тепер нікому з моїх близьких вони не потрібні. Товсті томи не читають, беруть лише ріденьке з інтернету. А тисячі книг лежать у мене вдома мертвим непотребом. Але ж вони не мертві! Так ось що я вирішив. Перечитую всіх класиків і виписую найголовніше, найсуттєвіше. Квінтесенцію думок. З десяти томів Гьоте – десять аркушів цитат. Із Діккенса – вісім, із Гюго – сім, із Драйзера і Сервантеса – по шість, із Чехова – п’ять, із Коцюбинського – чотири, з Гончара – три. І так далі… І що гадаєте – читають, копіюють, дають колегам і друзям. Онук недавно каже: «Діду, мені з цим легше писати твори». А мій товариш, з яким ходимо на риболовлю, зібрав усі аркуші, оправив у тверду палітурку і надписав: «Вітаміни мудрості».
Мирослав Дочинець
