Ну шо. Сходив. Довго думав, що б написать. Коротше: незадоволені історичним фільмом Рідлі Скотта «Наполеон» — рівно ті самі українці, хто в захваті від «Довбуша», «Темних часів» (це про Черчілля) та інших костюмованих фільмів про реальних історичних персонажів. Я не кажу, що це погане кіно. Погане кіно знімають русскиє і особливо старався Тарковський.
Просто в “Довбуші” Штефан убив не Олексу, а Івана – і нічо. Епізоду з Черчіллем у лондонському метро теж не було в реалі, але в фільмі він там, де треба. Хтось узагалі вірить, що де Голль хотів собі таку армію, як УПА. Просто є авторська версія, втілення легенди чи створення своєї.
Я НЕ прихильник такого підходу і сварюся з продюсерами. Але це не означає, що такий підхід — злочин проти глядача. Жозефіни забагато, дитинка на руках — перебір і «краплені карти». Але це для жіночої аудиторії, так звана «хімія» і теж данина красивій легенді з глянцю: ах, Наполеон і Жозефіна, любофф…
Гоакін Тенікс (за новим правописом) грає без емоцій. А я не знаю, яким був Наполеон. Раптом саме таким? Чи таким його побачив Рідлі Скотт. Коротше, масова культура, видовищне кіно, фінал якого знаєш. Не хороше, бо хороше кіно це «Одного разу в Америці». Але і не погане, бо все погане — в Росії + фестиваль в Сандесі іноді підкида…
Андрій Кокотюха
