Час зриває дні календаря, як холодний осінній вітер листя в саду. Минуло 5 років, як тривожної для нас пізньої осени 2019 син Евген виїхав з України на лікування. Я не хочу зараз розповідати, як сталося, що здоровий юнак, студент істфаку, раптово захворів; як терміново ми відправляли сина закордон на лікування, так вірилося; і як допомагало багато людей, аби цей важливий життєвий вибір зробити.
Іноді фото і відео красномовніші слів… Ніхто не знає, що насправді відбулося на цій зустрічі, яка могла б стати для нас доленосною, але не стала. Бо навіть на публіці Трамп не зміг приховати своєї холодності і роздратування, і лише на вимогу своїх піарників був змушений позувати із рукостисканням. А на своїй соціальній платформі висловився коротко й категорично: «Зеленський і Україна хотіли б укласти угоду і зупинити божевілля»…
Гарантії безпеки — це товар. Той, хто гарантує безпеку тій чи іншій країні, має неабиякий профіт, експлуатуючи ресурси підшефної території. Бо має в обмін на гарантії неабиякі преференції. Цей товар настільки ж старий, як золото, але часто цінується куди більше золота. Росія Путіна, як і СРСР, вже два десятиліття намагається торгувати цим товаром.
Фотки з Парижа, там де Макрон, Трамп і Зеленський, змусили пірнути в історію, яка далеко не всім відома. Навіть не впевнений, що Дональд Трамп її знає. З 1966 по 2009 рік Франція не була членом військового блоку НАТО, але тільки входила до політично-координаційного органу. Бунт французів розпочався ще в 50-х.
Башар Асад був таким собі скромним, пересічним хлопом, без особливих абміцій, звитяг і талантів. Закінчив медичний факультет, працював «окулістом». Сірію очолив випадково й нехотя, через те, що старший брат (офіційний правонаступник) загинув в автокатастрофі…
Баба Ванга (померла у 1996-му) радикальні зміни в історії людства пов’язувала з падінням Сирії. Так-так, саме тієї Сирії, чий диктатор щойно кинув свою столицю, сів на літак і вилетів у невідомому напрямку. Державні збройні сили оголосили про капітуляцію. Війська повстанців зайняли Дамаск без бою.
Донні, звісно, сильний нюзмейкер. Я тут навіть не про те, що треба зупиняти війну. Я – про його слова, що Україна безглуздо втратила на цій війні своїх солдатів. Міркую, Донні ще розтлумачать, що якби не вони, українські солдати, наші Герої, то це ще запитання, чи був би вчорашній Нотр-Дам, чи був би світ, такий, як вчора у Парижі, і чи був би сам Донні у Вашингтоні – президентом.
Найсвіжіше від Трампа. Після зустрічі із Зеленським в Парижі: «Асада більше немає. Він утік зі своєї країни. Його захисник, Росія, Росія, Росія, Росія, на чолі з Володимиром Путіним, більше не зацікавлена в його захисті. Росії взагалі нема чого було там перебувати. Вони втратили будь-який інтерес до Сирії через Україну, де близько 600 тисяч російських солдатів дістали поранення або були вбиті у війні, яка ніколи не мала розпочатися і може тривати вічно».
Ніколи не вважав себе письменником і ним не є. Але за письменниками давно спостерігаю, і мені добре відомі їхні звички. Таких приблизно десять. Ну, може, трохи більше. Чернівецькі письменники мають їх усі в різній пропорції.
«Ніколи не ризикуй нічим, доки ти не готовий втратити його цілком, запам’ятай це»; […] писати правдиво — найважливіша мета усього його життя»; «Це було перше судно Ернеста (…). А своє судно відрізняється від найманого, як дружина від секретарки»;
