Здається, вже врегульвано питання з ексгумацією, що його педалювала польська влада і суспільство. Дивною на цьому тлі виглядає побудова стіни на польсько-українському кордоні (от і маєш альтернативну історію, куди там тому Рівне/Ровно). Цікаво, а як же думка Марії Яніон про те, що поляки підуть до Євросоюзу винятково зі своїми мертвими?
Та покинуть поляки своїх мертвих, ще й відгородяться від них стіною. От вже дав Господь нам сусідів! Почитаєш ту історію — то й нічого дивного нема в українській відсталості і дикості. І так ми вижили усупереч полякам, мадярам, а найбільше усупереч московитам. Румуни теж збиткувалися, але нині наче трохи краще, хоча невідомо, що буде, коли виграє вибори нинішній їхній популіст.
Інша справа — сирійці, цей багатостраждальний народ. Взяли Алеппо передусім із допомогою Ізраїлю, що знищив Хезболлу. Це дуже болючий удар по Путіну. Згадую Павла Алеппського, який описав свою подорож із батьком, а ним був патріарх Макарій, з Дамаска до Московії. Згадав у тій книжці й Україну, зокрема відзначав освіченість українських жінок і красу Києва.
До речі, у лютому 2022 р. сирійці писали мені в приват, що моляться за нас. За поляків соромно. І не намагайтесь нагадувати мені про свої почуття вдячності. Українці піднімають польську економіку. Поляки не приймали сирійських утікачів. Путіна вони ненавидять дуже оригінально, не хочуть для себе найменших проблем. Така ненависть нагадує дешевизну.
Роксана Харчук