Жив в Костополі Артем. Весь такий спортивний, шо куди там. Ще в школі думали шо піде у великий спорт, но він шось якось нє. Зробив собі СТО невеличке, ковиряв там машини, та спортзал не кинув — в «качалку» ходив регулярно.
І такий серйозний!
«Рама» здоровенна і вагу бере не «кислу». Кросфітить серйозно. Вопщім, в залі — почьот і уважуха.
І ото якось прийшов він зрання в зал, зайшов в роздівалку, скинув все, давай форму вдягать, аж гульк — забув шорти. Ну, не твою ж мать? Додому мендлювать не охота, підійшов до дзеркала, глянув, труси конєшно, не фонтан, полосаті, в якісь ще фіолетові мішки, ну, труси як труси, за п’ятдесят гривень на базарі куплені.
Но чисті.
І такі собі длінні достатньо, боксерки тіпа. Заглянув на всякий випадок заду — таки да, норм, чисті.
Плюнув, мол, хай сміються, надів фірмову майку адідасовську і пішов.
Ну, понятно, шо вся увага в залі була прикута до його трусів. Но Артем виду не подав, відбомбив трєньку. Вже як уходив, правда, дівчина на рецепції спитала, а шо то в нього за шорти такі красіві?
Ну, й сказав їй по великому секрету, мол, це останній писк в Америці, всі так ходять, тож замовив собі. Мол, в Ютубі даже є відео, де в схожих шортах Грег Гласман тренується.
Шоб ви понімали, дівчина секрети тримати вміла, тож наступного тижня в спортзалі всі були в трусах з ринка, і кожен розказував, шо це з Америки замовив.
Один Артем ходив як олдскульний, в адідасах своїх знов. Но він шо? Він — поважна людина. Він як хоче — так і робить. Йому все можна.
Руслан Горовий
