Суспільство

Чи варто видаляти із Фейсбука довбодзвонів?

Мені знову і знову нагадують, що в мене з кимось, мені особисто незнайомим, спільні друзі. І або я видалюсь, або мене видалять, або я видалю якогось не того «друга»… Тож є чергова нагода нагадати всім, хто мене читає, що соцмережі та їхній вплив аж надто перебільшені й переоцінені. Видаливши когось «не такого», навіть якщо він голосував за Зеленського чи написав щось про когось не те, що подобається іншим незнайомцям, я не зітру цю людину з лиця Землі.

Я живу в реальному світі.
Довкола мене на вулицях, у магазинах, маршрутках, поїздах, за кермом таксі, у ресторанах, кінотеатрах та інших публічних місцях стільки довбодзвонів, що іноді хочеться розвіяти всіх якимось закляттям з Гогвортсу. Але саме тому я вважаю себе людиною, стійкою до стресів — бо не заганяю себе в гетто. Уникаю інформаційних бульок і вакууму.

Якби я видаляв усіх, кого від мене вимагають видалити, я б не розумів, у якому складному світі живу. Зрештою, дописи окремих прикрих довбнів дають мені як драматургу ідеальну поживу для створення характерів тих чи інших персонажів.

Тому повторюся: видаляю та блокую хамів, які переходять на «ти» без дозволу, мовознавців, які краще за мене знають, яке слово є українське, а яке — ні, і громадян, які щиро переконані, що розумніші за мене, тож мають право давати різні факен поради.

Андрій Кокотюха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *