— По чім яйця?
— По сорок.
— Щось дорого.
— Не хотять нестися.
— Видно мотивації не хватає курям. Нема заінтересованості.
— А чорти їх батька знає, чого їм не хватає.
— Ну, по сорок — то ще нічого. Я вчора був у Києві, та бачив у магазині фазанові яйця. Триста гривень за шість штук!
— Хай бог милує й сохраняє! Воно, мабуть, якесь лєчебне, раз така ціна?
— Та, все воно лєчебне, в якомусь сенсі.
— Ото дитина була заболіла, така, шо вже безнадьожна була. А тоді почали годувать її перепелиними яйцями. То вона й зовсім одужала через тиждень. Так я чоловікові сказала, він поїхав у Лящівку, та купив три десятки перепелиних яєць. Бо там, у Лящівці, один чоловік їх держав. То я посадила на ті яйця квочку, і вони поналуплювалися прямо в хаті. Господи, боже, твоя воля. Засрали мені хату по самі одвірки. І воно ж літає. А не вловиш, бо вони, як жмелі… Ото таке мені було з тими перепелами, ну їх к їдрованій матері…
— Та й де зараз ваші перепела?
— Та, ніде! Бо вони пошти зразу всі й подохли, слава богу…
— Це повчальна історія
— Ага. Так ви кажете фазанові яйця ото такі дорогі?
— Да, фазанові
— Я думаю, якщо купить тих яєць, та посадить на них квочку, то може й поналуплюються?
— Може. Пробуйте…
Задумалась баба… Баба на порозі нового стартапу…
Віталій Чепинога
