Часом я думаю про дивні речі. Тиждень тому посеред вулиці, на пішохідному переході мені раптом спало на думку: а… ЩО, як президенти двох країн закохаються?!
Це якийсь новий передвихідний київський тренд – «… А ти будеш у п’ятницю на Нивках?» — упівголоса звучало останніми днями у багатьох довколополітичних офісах.
В готелі, де я жила, було багато німців, італійців, французів, австрійців і поляків. Ці два тижні мої вуха нагадували радіолокаційні установки, налаштовані на «родну рєчь», як самонавідні торпеди – на есмінці противника.
Я б сказав, чому в Україні нема проукраїнських проектів, розрахованих на найширші верстви населення та здатних достукатися до свідомості й підсвідомості.