«Не вмирайте, Чумаки!» — побажав хлопцям Василь Герасимович Триліс. Сказав і щиро, і з іронією, як уміє лише він. І раптом стало страшнувато. Ні-ні, живіть, «Чумаки»!
ЛИСТ У ВІЧНІСТЬ Дорогий Володимире Іларіоновичу! Пишу цей лист у лісі, в закинутій лісничівці, біля вогнища. Едіп ластиться до ніг, гріється біля вогню і самотнім зорям заглядає в очі.
Дорогий побратиме, Мудрославе, Петре Івановичу! Хочу, аби Ви знали: перший день Нового року я започаткував другим прочитанням Вашої ліричної повісті «Симфонія Петриківського лісу».
Микола Гоголь сидить в студених Небесах на хмарці, обома руками притискає до очей морський бінокль, дивиться на «дзеньки-бреньки» українських письменників, потім опускає на шворку той бінокль, смачно затягується «косячком» і… шарпанина на Банковій, 2 у Києві його більше «вставляє», ніж «косячок»…