Пішов із життя чи не останній з когорти титанів і кумирів української пісенної культури 60-х, Анатолій Мокренко. Останні 20-років про нього майже не згадували ні в пресі, ні на телебаченні.
Він прожив довге життя. Народився 1900-го, а помер 1993 року. Встиг побачити незалежну Україну і пам’ятав іншу незалежність – УНР. Малим хлопчиком співав у хорі Михайлівського Золотоверхого собору. 24 березня Іванові Козловському виповнилось 120 років.
Прочитала вчора розмову з нобелівською лауреаткою Алексієвич. Вона уважає нинішню пандемію космічним явищем, пов’язує її із сонячною активністю (цікаво, як сонячна активність відображається на кажанах?).
Можу всіх нас заспокоїти — це не остання епідемія нових хвороб. Такий прогноз про початок третього тисячоліття оголошували футурологи, і раніше, і сто років тому.
Я завжди шанував святковий день – 8 березня. І зовсім не тому, що він був червоним у календарі, а тому, що він був червоним у моєму серці, бо цей день – день народження моєї Матері. І ось знову цей день. З ювілеєм, Мамо, зі 100-річчям!
Від 10 березня я поглядаю на світ із цього вікна палати столичної Олександрівської лікарні. І, повірте, він прекрасний, цей наш світ! Не втратити б його нам назавжди…