Місто, як після нейтронної бомби. Нікого нема. Ходиш у повній сюрреалістичній тиші і тільки зрідка хтось з’являється в полі зору. І одразу пропадає в подворітні, як зомбі. Машин майже нема, що теж незвично. Особливо впадає в очі, бо в цей час завжди був самий пік туристів, бо все квітне і всі приїздили дивитись на сакури.
Багато хто, напевно, пам’ятає популярний колись сімейний дует «Два кольори» Людмили Гримальської та Олега Ледньова. Олега не стало ще в грудні 1997 року. За шість років по тому в одному з небагатьох інтерв’ю Людмила Гримальська говорила: «Ми з Олежиком були нерозлучними не лише в «Двох кольорах», а й досі! Я навіть у священика в монастирі запитала чи можна урну з прахом чоловіка тримати біля себе, то він сказав, що можна… Мені приємно, що нас ще пам’ятають. А з Києва я втекла, бо на кожному кроці дратували запитанням: «Де це Олег, ви ж завжди ходили поруч?..»
