Ця жінка сьогодні померла в москві від COVID-19. Вона задихалась, але її відправили помирали додому, бо в лікарні нема місць… для таких, як вона. Але я не про те… Я про те, що ось ця жінка на фото, яка померла сьогодні у далекій для мене ментально та географічно Москві, на мій погляд, є уособленням кількох поколінь людей на велетенському пострадянському просторі.
«Баран. Брр, що то за прізвище для поета-лірика? Як красиво звучать Сенкєвіч, Ґомбрович, Раймонт, навіть Бараньчак чи Баранович, чи мій стрий, який мав те ж саме прізвище, що і я, але заховався за літературним псевдонімом, як його улюблений Каспрович (ніколи мені не подобався).
Радянський академік Валерій Легасов пішов із життя у другу річницю Чорнобильської катастрофи, 27 квітня 1988 року. Його знайшли у зашморгу, у власній квартирі. Хтось вважає, він вчинив самогубство добровільно, дехто — ніби йому «допомогли».
Ніколи не ходив на мітинги у чергові роковини Чорнобильської, планетарного масштабу, катастрофи до сумного монумента жертвам, де чиновники лицемірно «вшановують» їх, а назавтра думають, що би ще скоротити, яку копійку не дати на їхнє лікування…
