Ця найпростіша культура зберігання найцінніших продуктів у наші часи занедбана до рівня ідіотизму. Ну, добре, вам ні до чого народні пісні, вам смішний і не практичний традиційний одяг, вам не потрібна українська мова, історія, звичаї, вам наплювати в річку, яка тече попід ваше село й не може виборсатися із завалів сміття… але ж не можете ви бути байдужі до свого персонального коханого здоров’я!
Черецьке – невеличке село в Городнянському районі на Чернігівщині. Нині тут мешкає трохи більше 30 селян. Проїжджаючи Черецьке, я був подивований, уздрівши жінку, яка прала у водоймі білизну. Думав, подібне відійшло у минуле! А тут, у віддаленому селі, оточеному лісами, немов 50 років тому жінка вимахувала хвацько прачем, аж луна віддавала на увесь куток.
Довкруж океан скільки схопить погляд. Два береги — один десь там, де примарне щастя і нове життя, а другий — звідки відчалили. Там – пиз*ець! Голодомори, війни, гобліни, орки. Капітан веде пароплав до незнаного Берега Мрій, адже там є шанси. Позаду — шансів нема.
І знову 22 червня накидають українцям ману. Мовляв, ай-яй, віроломна Німеччина напала на мирний Совєцький союз. Не так: то союзник СРСР — Третій Рейх випередив першим ударом. Адже, як влучно зауважив Вінстон Черчилль, третину другої світової війни СРСР був союзником Німеччини.
Влітку 1987 року на Київщині у редакції Рокитнянської районної газети «Комуністичний шлях» відбувся експеримент: цілий місяць газету і передачі районного радіо випускали дублери – студенти факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
