«Драстувайте!» — так колись здоровався друг мого дитинства — дід Михалюша 192… якогось там року народження. Так кажу вам і я, щойно виписавшись з лікарняної палати після операції на серце. І поремонтоване моє серце переповнене вдячністю Господу Богу, його інструменту — рукам хірурга Ігоря Венгера та його колег, редакції газети «Голос України», всім Вам, хто допоміг мені коштами, хто молився і хто говорив про мене добрі слова, які я читав і в палаті, хоча й не міг відповісти.
Драстувайте, я ще побуду з вами…
