Слава великій Україні, країні серця, нації крови та молитви, дорогий вербовий народе мій, слава тобі! Євген Баран читає Володимира Базилевського та ґратулює новий роман Павла Вольвача «20 + 1, або Земля мертвих». За Вольвача нич не повім, поки не прочитаю. А прочитаю тоді, коли буде спромога. Щоправда, якийся добродій порівняв його з Труменом Капоте…
«Без книги себе не мислю. Без неї, попри певний трагізм цієї констатації, життя втратило б сенс. Вона врятувала мене в Кіровограді, рятує і в Києві. Хоча, з причин зрозумілих, сьогодні я читаю менше. Та й читаю часто те, чого читати б не слід: жертва обов’язку. Людина, яка мала необачність ув’язнути в критиці, як це трапилося зі мною, просто змушена це робити. Мій засіб протистояння поганим книжкам простий: завжди тримаю напохваті класику.
У мене враження, що компанія «Воля кабель» винайшла новий спосіб шахрайства. Десь у лютому призупинив їхні послуги. І раніше не дивився, але дитятко переглядало мультфільми по телевізору. Все руки після лютого не доходили відмовитися цілковито. І тут минулого тижня телефонує жінка з фірми і каже: «Оскільки ви не користуєтеся нашими послугами, то ми пришлемо майстра забрати наше обладнання».
Меседж чіткий і зрозумiлий. Німеччина не хоче почути і зрозуміти небезпеки Києва. Берлін залишається на позиціях Росії. Канцлерка вважає, що вибори на Донбасі повинні відбутися без будь-яких обумовлень. Про деокупацію Криму пані Меркель жодним словом не обмовилася. Яка позиція Німеччини щодо повернення Криму Україні — зовсім не зрозуміла.
Літо для галицьких дітей, окрім пасовиськ, ножичків, карт, вудок-закидушок, щедро пересипане червоними і чорними, соковитими і хрумкими, стиглими і ще зовсім зелепухими вишнями, черешнями, агрусом, малиною, ожиною, смородиною, полуницями, суницями. Схоплені похапцем обабіч дороги чи з’їджені від пуза — це дуже важлива частина дитячої літньої екзистенції.
Не Кримом і Донбасом єдиними. Путін набрехав про Буковину у пропагандистській статті про Україну. З традиційним набором імперських штампів про нібито сформовану совком сучасну територію України, прирощену в тому числі українською Буковиною. Звісно, для чого обивателю знати про задушене самою Росією відродження української нації часів Української Народної Республіки?
У читальній залі Чернігівської обласної бібліотеки ім. В. Короленка відбулася презентація поетичної збірки «Ромашки не знають жури» Олени Компанець. Олена Компанець народилась на Сновщині Чернігівської області. Закінчила Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя. Викладала українську мову та літературу в сільських школах. Була навіть сільським головою.
