Якщо когось тіпає від псих-атак, негайно знайдіть фільм і подивіться — «Темні часи» (2017). Там про травень 1940-го, коли весь світ упевнений, що вторгнення нацистів у Велику Британію неминуче, а захищати Острів нікому і нічим. Вся боєздатна 300-тисячна британська армія — на континенті, затиснута фашистськими лещатами у Дюнкерку, де за всіма законами війни оточених чекає розгром…
Не панікуймо! Все нормально. Наразі відбувається процес оформлення військово-політичного союзу Британії, Польщі та України з тим, аби створити новий захисний кордон од Балтики до Чорного моря. За офіційної нейтральності, але фактичної військової, дипломатичної, фінансової та технічної підтримки США плюс країни Балтії «у засідці».
Думаю, що в ситуації, в якій зараз перебуває Україна, Петро Порошенко із владою в руках уже давно би ухвалив «Мінськ-3» (як він узаконив Мінськ-1 та Мінськ-2, звісно, чужими руками, без свого підпису), і повносив би конфедеративні зміни до Конституції України (як він спричинився 16 вересня 2014 р. до документу «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», з усіма там «народними міліціями», «окремими статусами», і знову чужими руками)…
Хутір Мотронівка. Садиба Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок. 125- річчя смерти Куліша… Непростий був чоловік. Від козаколюбства — до козакофобства. Від пропаганди окремішності України — до «не дай нам, Боже, московської землі одбігати». Від українства — до русифікаторства (є про це гіркі слова Франка). Від дружби з Тарасом Шевченком — і до заздрості щодо його слави…
Не встигли прийти до тями після маразматичного, примітивного, безграмотного «Звернення представників культурно-мистецької та наукової спільноти» під егідою міністерства культури (поки існуватиме таке міністерство – доти й культури не буде!), як маємо свіже, щойно з пательні — «Звернення секретаріату Національної спілки письменників України до письменників Росії з приводу загрози нової російської агресії».
