Дістався нарешті інтернета. Вичистив берці від кілограмів родючого рідного чорнозему, віддав форму у прання добрим людям, які зголосилися її змити від землі, багна, поту і ворожої крові. Поїв добротного «армійського» супу, каші з м’ясною приправою, випив чаю, викурив чорт зна яку за ліком цигарку (як каже один з моїх побратимів – «я ті сигарети не курю, а їм» ). А потім ще й посьорбав кавусю, та й заходився гортати стрічки фейсбучних новин…
Пітьма. Суцільна темрява. Ані звуків, ні запахів. Оглушлива тиша. Здається, годі збагнути чи ще існуєш. Тут губиться час, нічого крім пітьми, безкінечної безодні… І раптом чую голос. Це не слова, радше схлипування крізь сльози, що уривається криком відчаю. Я обернувся на звук і щодуху подався за ним. Що більше я тягнувся, тим ясніше бачив примарний навскісний промінь світла, десь там в далечині – маленький, але такий яскравий спалах надії…
Є українська культура, а є російська культура. Вони досить різні, аж протилежні. І, подібно до біовидів, не схрещуються. Але при нагоді — змішуються. І набираються одна від одної всяких дрібниць. Як ото сірко бліх. Матюки — це не просто московські блохи, це органічна й невід’ємна частина їхнього способу життя. Для нас матюки не є органічними, і коли українське суспільство набирається тих чужих бліх (у процесі змішування), то потім довго, але неухильно відторгає, здихується їх, чиститься до повернення своєї природної гігієни.
Сьогодні трохи переглядала свої «воєнні»записи. Ось цей точно підніме комусь настрій… Їде ворожа техніка по Олишівській дорозі на трасу Київ-Чернігів. Наче трохи збоку погриміло, (там стоять наші соколики) і вже з-поза дерев видно стовпи диму: один, два, три, чотири… А ще коли горить стільки й на Київській трасі – на душі робиться святково.
До ВР надійшов законопроєкт про відміну святкування 9 травня, тобто дня пабєди сталінізма во 2 міровой вайнє. Нікіфоров сказав, що вибрано невдалий час… Так усі 30 років попередніх були невдалим часом. Люди взагалі не розуміють сенсу нинішньої війни. Оте постійне прив’язування путіна до гітлера і фашизму і абсолютне замовчування сталіна.
