Я дивилася, як бульбашки від мила, яким я милила руки, стають рожевими від крапель кpові, що проступили на шкірі. Дивилася відсторонено, без будь-яких емоцій і почуттів, ніби це і не мої руки, і не моя кpов. Якось вийшла без рукавичок і трохи приморозила руки, і тепер почервоніла шкіра від крижаної води тріскається до кpові. За 60 годин без світла через масований pакетний обстpіл в кінці листопада все одно не обійшлося без необхідності помити чашки, виделки, котячі миски, та бодай хоч декілька разів самі руки.
Daily Archives: 12 Жовтня, 2022
Червоні лінії
Слово, Господом дане
Учора, після безсонної ночі — нервували й спати не давали мої котики, — спочатку почувши вибухи, а відтак і повідомлення про повітряну тривогу, я стояла біля вікна, дивилася на стривожених людей, які бігли до сховищ із дітьми, і молилася Богу, гірко усвідомлюючи, яке безсиле і безпомічне людське слово, та, власне, потуга всього нібито мудрого світу перед безумством кількох осатанілих всеможних цинічних узурпаторів, які не бояться Суду Божого, взялись вирішувати долю цілих народів і всього цього світу…
Слідами батька Йосипа…
Спинилися на годинку в тих краях, де народився і жив до 1945 року Йосип Пероганич — батько мого чоловіка. Містечко Лесько, село Нижня Тернава, річка Сян… Він про них завжди згадував і розповідав. У 1945 році родину радянська влада депортувала з цих країв вглиб України. Відвезли за сто кілометрів від кордону і лишили в полі. Так і опинилися біля Коломиї, а згодом їх заселили в хату виселеного до Сибіру «бандерівця» в селі Сможе на Львівщині.
У боротьбі проти варварів
Заява секретаріату Національної спілки письменників України щодо намагань знищення росією символів національної ідентичності України
Як відомо, 10 жовтня росія здійснила масовані ракетні атаки по мирних містах України. Постраждали не лише критичні об’єкти інфраструктури, а й культурні, наукові та освітні об’єкти, а деякі з них є національними символами України.
Провідник. Будитель. Воїн
Минуло 230 днів повномасштабної війни путлєрівської раші. Держава-терорист бомбардує Київ, Україну, нищить дитячі майданчики, пам’ятники, цивільну інфраструктуру, вбиває мирних людей. Біль, гнів, лютість, крик і лайка. Усе пересипано. Як сьогодні непросто людині дотримуватися біблейського заповіту: «Гнівайтеся, та не грішіть», коли ординська нечисть в агонії ненависті вбиває, руйнує, ґвалтує, ненавидячи все живе, українське.