… Через 2 дні після звільнення в запас (ДМБ -75) я раненько вже був у Києві, аби писати творчу роботу для вступу на підготовче відділення (робітфак) журфаку КДУ. Окрім, зрозуміло, себе запам’яталися з купки тих, хто писав зі мною, морячок, мій нинішній кум Слава Михайловський і Вітя Здоровенко з аксельбантами (він, до речі, зробив найбільше помилок, але був зарахований. Можливо, справа в аксельбантах…)
Сьогодні минає 9 років відтоді як почався Майдан. Ну, як майдан? Майданчик. Пару тисяч людей вийшло протестувати проти відмови від євроінтеграції. Янукович два роки «їздив по вухах» на тему підписання асоціації з ЄС. Мало того, не лише язиком ляпав, але і робота була зроблена величезна. Заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін і його апарат зробили грандіозну роботу з підготовки асоціації.
Досі існує багацько перевірених і безпечних схованок під час повітряних тривог. Це спеціально обладнані підземні сховища. Чи станції метро. Чи тісні коридори у квартирі. Чи не порожня чарка. Чи… Коротше, мені особисто у цей час дуже затишно і відносно безпечно під солом’яною чи очеретяною стріхою. Точніше, у спогадах про пережите під нею чи на ній. Ні, народився вже у хаті, критій жовтогарячою черепицею, яка потім поступилася шиферу. Проте до стареньких сільських хат під потемнілою від часу соломою у нас, хлопчаків, був підвищений інтерес. Цікаво, що такі хати тоді здебільшого звали «як у Шевченка». Мабуть, пам’ятаючи ілюстрації із шкільних підручників.
Нарешті я у давньої подружки,
У неї чоловік (уже у дужках)
Надворі обрізає виноград,
Вона вивчала лірику античну,
Вона якось закохувалась тричі.
А нині треба різати салат.
За вікном тужливо ляпотів дощ, а ми підписували комусь листівку. Писала я, а бабуся — підказувала. Не пам’ятаю, кому. Мені було років з дванадцять, я хиталася на стільці за кухонним столом, гризла ручку і не знала, що писати.
— Бажай чогось, — казала бабуся.
— Я не знаю, чого бажати….
— Здоров’я, щастя…
