– А що там тепер у вас?
– У нас тут уже зима
розтрушує з неба сіль і солить багряні ружі,
розгадує дивні сни з божественного письма,
малює казковий світ на темних скляних калюжах.
Робити добро зі зла, бо більше немає з чого…
Daily Archives: 6 Грудня, 2022
Згадалося дитинство…
Я згадала своє дитинство… Всеньке літо пасла корову у діда з бабкою. Саме так кликала я тендітну маленьку татову маму, яка не називала мене інакше, як «зузулька». Гладить по голівці, тулить до себе, і від того я почуваюся маленькою дівчинкою, у котрої тільки коси, як у дорослої. А коли за щось похвалить, бо вчила мене всього: і вишивати, і тинькувати, і білити, і їсти варити та завиванці з медівником пекти, то я відчувала себе зовсім великою! І вже так пишалася собою!
Ночі із «відбірним про любов»
Аж коли випав перший сніг, а потім зійшов з відлигою, щоб ближче до Різдва вхурделити ще білішим і незайманішим, лиш тоді дійшла черга до книжки з білою обкладинкою… Так трапилося, що те плетиво із рим я вже читав у авторських рукописах. Читав довго, прискіпливо – на дачі, в перерві між рубанням дров, у кав’ярні з тьмяним світлом.., і поезія, котра «лягла» тепер на білосніжний крейдяний папір, мене заскочила, немов казкова Попелюшка на балу.
Літописець села, Микола Гриценко
Читач має право ‒ і цілком резонно! ‒ запитати автора статті: чому відгук на книгу «Самар-і-я» з’явився тільки сьогодні, якщо книга видана в 2012 році, себто, 10 років тому? Відповідь насправді проста: Миколі Гриценку, автору цієї книги, нещодавно сповнилося 60 років. Але варто відзначити й інше. Книга «Самар-і-я» за ці десять років так і не спромоглася на достойну увагу критиків. І здається мені, справа не в не тому, що книга не варта цього, а в тому, що у нас така-от критика.
Автентичність Володимира Вакуленка
Ще раз перечитав усі доступні вірші. Він був автентичним у своєму письмі (в житті, схоже, також). Автентичність — найважливіший, підставовий, фундаментальний критерій. Уже потім йдуть усі інші.
