Тріщи не тріщи – минулися Водохрещі! Така от драматична пора року – місяць лютий. Захурделить, навіє снігу по вікна, а тоді ще й морозом припечатає таким, що на ставу наче гармати стріляють – то тріщить стиснутий лід, бо Сонце на літо, а зима на мороз. Скрипить сніг під валянками, хрускотить тонка крига на спорожнілих калюжах, вночі наближаються до землі волохаті зірки, а вранці доводиться в криниці лід пробивати – дивись, цілу зиму вода не замерзала, а це он куди мороз добрався!
Daily Archives: 11 Лютого, 2023
Як я потрапив на першу парту
Після війни, яка звалася «Великою Вітчизняною», школа у моєму селі Мончинці не працювала. Довелося мені ходити «по науку», в п’ятий клас, в чужий район, у далеке село Корделівку. І щодня пішки 12 кілометрів польової дороги – туди і назад. До цієї школи ходили діти із семи сіл. Хто три кілометри, хто два, хто чотири. Ну, а я був рекордсмен. У п’ятий клас набилося тих школяриків аж 52-є.
«Похорон» єврейського театру
Вистава «Мандрівні зорі» за Шолом-Алейхемом у постановці Мойсея Гольдблата проіснувала чотири роки. Вона завершила історію єврейського театру в Україні. У лютому 1950 року комісія Комітету в справах мистецтв ухвалила рішення про закриття Чернівецького державного театру імені Шолом-Алейхема «в зв’язку з нерентабельністю» — за рік до цього театр просто припинили фінансувати.
Василь Рубан на тлі Павличка та укрсучліту…
«Покаянні псалми» Дмитра Павличка не спрацювали у мізках нужденних, ба обернулися боком проти автора та його покоління. «Фарш… Фальш… Ковбаса… Але ж не м’якуш і дух усередині Тіла» — не раз чув я від Василя Рубана. Василь Рубан міг заїхати і в пику, а могли і йому, як се якось намагався зробити новоспечений лавреат Шевченківської премії Є. Пашковський. Євген Володимирович молодший за Василя Федоровича рівно на двадцять років. Отже, Женя в сини годиться Рубану…
В селі Прєдущєльноє…
Я тоді був маленький і дурний. Нічого не розумів і нічого не хотів розуміти. А ще я нічого не вмів і бажання вчитися підступно наближалося до нуля. Я нічим не займався, крім як читанням і писанням. Це був період становлення мене як людини-дорослої. І він затягнувся років на сім… Сьогодні мені наснився той період. А саме те медитативне перебування в січневому Криму.