Сьогодні ми бачимо її реальну ціну, вагу, силу. Якраз у час цієї великої всенародної драми… І розуміємо, що Незалежність – це не просто місце на мапі. І не лише затишна, тепла, комфортна квартира. Це ще й величезна відповідальність, яку передовіряють з покоління у покоління, як прапор у бою… Це святе і безкомпромісне. Таке, що вимірюється критеріями честі, гонору і кожним квадратним метром на нашому кордоні.
Складна тема. Непроста. Не хотів про це писати… Я вчора писав про наш прапор. Згадував одну жінку, яка пише: «… не було ніяких дрг на Оболоні. То – наші. Самі проти своїх. «Дружній вогонь». З страху, й хаосу. І ракети рашистів не падали на наші будинки, то наше ППО. І ТРО повбивало купу невинних людей. І небойові втрати – 40 процентів. І контрнаступ – невдалий. І хаймарси нам прислали без прицілів. І в Бучі нікого не гвалтували, то брехня Денисової…»
Хоча прем’єра фільму «Довбуш» і вихід у прокат оголошувався на 24 серпня, День незалежності, мені вдалось його подивитись напередодні, на кінофестивалі, який проходить зараз у Чернівцях. Палац кіно «Чернівці» у центрі міста зібрав на перегляд фільму сотні глядачів. Люди сиділи навіть на сходах кінозалу. Якби в цей час туди влучила ракета – жертв було б значно більше, ніж у Чернігові.
Пише мені одна знайома: «…відновлення сил триває удвічі довше, ніж актина фаза. Сплю до 10 годин на добу, активних годин 4-5 на день, решта – беззмістовне бовваніння. Цілими днями, а інколи й тижнями насмоктуюсь енергії й емоцій, щоб потім за день виплескати в творчому процесі».
Мудрішаєм з часом.
Мужніємо теж.
Зерно
Продивляємось
Перед сівбою,
Бо нам
Не однаково,
Що проросте,
Що виплекаємо
Любов’ю…
