Я змушений говорити про Фаріон, хоч вона належить до іншої конкуруючої політичної сили. Її звільнили, як уже знаєте, з Львівської політехніки за те, що вона щось там казала. Я не є видатним «фаріонознавцем», але знаю і розумію – її звільнили за те, що вона занадто активно і занадто некоректно захищала українську мову. Я не можу зрозуміти, а на фіга нам коректна Фаріон?
В ніч на 25 листопада відбулася наймасштабніша, з початку війни, атака “шахедів” на Київ. Повітряна тривога тривала загалом шість годин. І хоча сили протиповітряної оборони збили 74 з 75 (!) ворожих безпілотників та одну ракету, соціальні мережі подекуди сповнилися скептицизму щодо зимових перспектив України. Активізувалися мережеві віщуни, пророки, прогнозисти та експерти з народження.
Зміїний кнєзю, залізний діду,
На первій стежці в послідну путь
Не руш ми серця
Не руш ми звідти
Куди всі біди на лови йдут
Не рви ми жили най би ще жили
Мої спокути й мої жалі
Осягаючи Історію, ловлю себе на думці, що вся вона існує за законами квантової механіки. Коли за нею ніхто не спостерігає, вона має одне обличчя. Але з’являється Спостерігач, і все одразу змінюється. Він споглядає вже не реальну історію, а іншу — ту, що виникла під його наглядом. Зняли кіно на історичну тему – історія змінилася. Побував школяр в історичному музеї – змінилася. Видав книгу Плохій оновилася. Написав свою Толочко — перезавантажилася ще раз.
Є така книга «Nazis and Nobles». Її автор Стефан Маліновскі в ній описує один такий випадок: «У 1999 році я звернувся до 85-річного німецького графа з проханням надати мені доступ до його сімейних архівів. Граф був професійним військовим, представником давньої північнонімецької аристократії.
Як же вони задовбали своїми псевдоновинами, наспіх переодягненими з кокошників у вишиванки пєвічками і орденоносними кошовими з монатіками, яким «випадала честь» під стінами Святої Софії радісно топтатися брудними чоботами по Державному прапорові у найголовніше державне свято країни! Псевдопафос. Псевдоборотьба з корупцією, з держзрадниками.
Щонеділі я наче старий ламповий телевізор – півдня ні звуку, ні зображення. Треба обов’язково динамічно прогулятися. І на панічні атаки… нападати першим. Від самого ранку. Шоб цілий день нічого не робити. Неділя в Чернівцях — це дещо. Колись – неспішні прогулянки вулицею Кобилянської. Тепер Кобилянської гуляє по тобі.
