Є щось над нами, є! Так завжди казав покійний наш Лицар народної любові… Коли Степан Павлович отримав травму і лежав у ліжку, я йому полегшила можливість телефонувати до мене. Увела під цифрою 2 номер свого телефону і відтоді зателефонувати мені було не складно: варто натиснути цифру два і другий раз кнопку “зателефонувати” і пішов сигнал.
В селі Озера Гостомельської ОТГ, ще недавно фронтовому, де ворожі десантники, розповідають, першого ж дня війни вистрибували з гвинтокрилів прямо людям на голови, де окупанти убили голову села і ще кількох жителів, — у селі Озера пішов до своєї вічної обиталиці Великий Українець і Великий Письменник Степан Павлович Колесник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор вічних книг, зокрема, «Обкрадені села» і «Солдатські вдови».
Вчора у селі Озера Бучанської громади ми похоронили Степана Павловича Колесника… Для багатьох журналістів він став справді ДУХОВНИМ БАТЬКОМ, взірцем чесної і талановитої журналістської справи! Людиною високої честі, моралі, справедливості і сміливості.
Авторів того оповідання згадати не можу. Хтось із дотепників ще радянського періоду описав ситуацію, коли інопланетяни тихенько прилетіли до Землі. Сховалися за Місяць і налаштувалися на радіочастоту “Пионерской зорьки”. Стали тижнями слухати, щоб зрозуміти, хто населяє блакитну планету. Слухали тільки “Пионерскую зорьку”. Після тривалого прослуховування гості зрозуміли: тут живуть дебіли, яких легко можна перемогти і окупувати.
«Якщо не можеш коротко розповісти про історію України, значить не знаєш її. А якщо зумієш охопити поглядом всю історію — від скіфів до сьогодення — відчуєш себе частиною цієї землі, цього народу. Вчися пишатися своїми предками, і нащадки пишатисуться тобою.
