Якщо вона коли-небудь прокинеться –
добре було б дізнатись її ім’я.
Сергій Жадан
Ні суму, ні зла, ні тепла,
Ні вперше, ні всоте.
Якщо ти колись і була.
Скажи мені –
хто ти?
Тарас Федюк
Цими днями Станіславу Вишенському виповнилось би 80! Переяславець Станіслав Вишенський (24 серпня 1944 — 3 квітня 2018), якого я добре знав з 1967 р., ще з Горького педінституту, був одним з яскравих поетів другої половини ХХ ст., дарма що літературний офіціоз витискав його на береги письменства. Близький до Київської школи, Славко самотньо торував свій непростий творчий шлях.
Отакий самий портретик Павла Загребельного кілька років висів у мене над ліжком у гуртязі на Ломоносова. Бо ще до вступу на журфак міцно підсів на творчість письменника. Спершу ковтав історичні романи про нашу минувшину. Далі перечитував трилогію про молодого світлого і дотепного сучасника Дмитра Череду. Дві перші книжки надовго були настільними.