Культура

Еталонний Пруст (із заувагами А.Кокотюхи)

18 листопада минає 99 років від дня смерті Марселя Пруста (1922 р.) – одного із найекзотичніших письменників світу. Його життя складалося щасливо. Хлопчик народився у багатій сім’ї. Як і в нашого Нечуя-Левицького. Його дитяча, надто чутлива психіка патологічно зациклюється на почуттях до матері, Жанни Вейль.

Фактично жодного дня у житті Марсель не працює, на відміну від свого брата Робера. Нахил до гомосексуальних стосунків виробив у ньому почуття улесливості, безпорадності, впивання нав’язливими садо-мазохістичними мріями.

Після смерті матері, яку переніс дуже боляче, живе сам, аж до смерті, у квартирі, яку було оббито корковим дубом, щоб не чути будь-яких звуків… Марсель Пруст отримав величезний грошовий спадок і міг дозволяти собі будь-які забаганки. Поруч з тим розвивається астма і відлюдництво…

Письменник цілими ночами працює над своєю епопеєю «У пошуках втраченого часу». Зранку приймає веронал, щоб заснути. Іноді появляється на людях, замаскований під якогось нечупару… Його чутливість набирає крайніх форм чи то соціопатії, чи то людиноненависництва. Втім, це ніяк не відбивалося у його високохудожніх творах, які стали одним із еталонів так званої високої літератури.

Що ж, дорогу ціну, де і гроші важили небагато, довелося сплатити Марселю Прусту за свою надцінну ідею: будь-що стати прекрасним письменником…

Степан Процюк

P.S.
Пруст — друге місце після Джойса за нечитабельністю. Свідомий того, що у Франції, з якою в мене склалися найтісніші стосунки, цей автор вважається одним із культових. Проте французи, до їхньої чести, цінують своє, яким би воно не було. І я з ними згоден. Проте це зовсім не означає, що Пруст — читабельний автор. Він є класиком французької літератури. І я у Франції слова кривого про нього не скажу. Але українські автори, які наслідують Джойса і Пруста, просто прикриваються ними, бо насправді не вміють оповідати. І нечитабельні, як Пруст.

Андрій Кокотюха

Не думаю, що з українських авторів його зараз хтось наслідує.

Степан Процюк

90% українських авторів прози вважають себе не учнями Кінга, а послідовниками Джойса і Пруста. Або Кафки. Власне, Забужко — це Джойс або Пруст.

Андрій Кокотюха

На мій погляд, все інакше, і набагато складніше…

Степан Процюк

Все дуже просто! Відсутність таланту оповідача прикривається наслідуванням Джойса і Пруста!

Андрій Кокотюха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *