Я піарюся на мові. На кожному кроці. Повною мірою. Голосно. В магазинах, у транспорті, в школах, садках, на вулиці, в літаку. Як тільки замість мови «рускій мір» — одразу я зі своїм піаром.
Я чекала 30 років. Я просила, дайте мені Україну. Ви дали? Ні! Хтось відомий сказав: «Дайте жінці, що вона хоче, інакше вона візьме сама».
Я. Піарюся. На. Мові.
Я будую навколо себе український світ.
Як можу. Як умію. Не завжди так, як комусь подобається. Я будую для себе. Де я – там повинна бути УКРАЇНА. В межах нашої території, звісно.
Я піарюся на мові.
Крім того, що я піарюся сама, я ще й запрошую всіх українців – ПІАРТЕСЯ Й ВИ! Мені не шкода. Я посунуся! Місця для піару вистачить усім. Піартеся, в кого як вийде. Піартеся кожен окремо. Піартеся з кимось. Піартеся в прийнятний для вас спосіб. Нікого не критикуватиму – лише захоплюватимуся! Підтримуватиму! Хвалитиму! Аплодуватиму!
Я піарюся на мові.
Додатково закликаю – ПІАРМОСЯ РАЗОМ! Якби ми об’єдналися й пропіарилися по всій Україні – мовне питання одразу б вирішилося. Вирішиться мовне питання – зрушить з точки замерзання Україна.
Я піарюся на мові.
Більше того, прошу, вимагаю – ПЕРЕПІАРТЕ МЕНЕ! Зробіть це ще голосніше. Повніше. Красивіше.
Я піарюся на мові.
Але я не жадна! БЕРІТЬ УВЕСЬ ПІАР СОБІ! Нате!
Вам не подобається мій піар?
Збудуйте навколо Україну – і мені не буде на чому піаритися.
Я піарюся на мові.
Дякую всім, хто теж піариться.
Лариса Ніцой
