Культура

Ярмаркування з «Одвічним Духом»

Дуже добре мені ярмаркувалося. Бо маю один секрет, що ним поділюся. По-перше, це треба робити на своїй батьківщині, як ось я в містечку Короп. По-друге, треба продавати щось, власною працею зроблене. А по-третє, і це дуже важливо, мати з собою чималу пляшку, а ліпше — цілу сулію домашнього вина, щоб частувати ним старих і нових друзів.

Враження у вас залишаться найліпші — будьте певні!

Отож, продавав я свою першу книжку «Одвічний Дух Десни», стрічав старих-старих друзів, минулорічних друзів, фейсбучних друзів, заводив нових і дружбу освячували, звісно, вином мого авторства врожаю 2015 року.

Вино те неабияке, воно є чимось на зразок риби фугу (хто не знає — погугліть), і саме з обговорення цієї його специфіки почалося перше ярмаркове спілкування з Інесою Фтомовою. А тоді вже підтягнувся чернігівський десант моїх друзів-журналістів Василя Чепурного, Вікторії Сидорової, Любові Потапенко, Віктора Кошмала, а тоді пішли любі серцю коропці та коропиці Валентина Михайленко, Світлана Мілько, Віктор Редько, Микола Нерета, Василь Гразьон…

А потім — однокласники, зо два десятки, а потім велика родина Бурдових-Ільтяй, а потім підтягнулися читачі й шанувальники — і все це з тостами та чаркуванням — ото ярмарок був!

Одним словом, за десять годин стомився я…
А що стояв у самому вирі, майже біля сцени, то концертна частина висотала з мене останні сили — сотня децибел, як обухом по голові!

О 15 годині здався й дарма, що лишалося ще трохи нерозпроданих книг, почвалав з добром до свого авто. Але ще й по дорозі продавав «Одвічний Дух Десни», чаркувався й тут уп’ятьох з кумом, однокласником, другом юних літ та всюдисущим Василем Чепурним і, вдоволений життям, забувши, що напідпитку, непростимо СОГРІШИВ…

Сів за кермо і «городами, городами» (тобто, вуличками, вуличками) подався до обійстя своєї рідні, де вже пахтів на всю вулицю шашлик мого двоюрідного брата Толі.

Три дні чаркування, об’їдання та безтурботного гостювання далися взнаки — плюс 2,5 кг і виручка також, звісно, плюс…

А головне, що ФБ-друзі навіть помітили моє щасливе обличчя на Миколаївському ярмарку в Коропі. Ще б пак! Ярмаркування, воно таке! Предки наші знали толк у щасті.

До речі, кілька екземплярів книги ще лишилося. Маєте шанс отримати на руки з автографом автора…

Володимир Ворона

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.