Мій вірний Друже! Ти писав мені листи, щоб не так болісно було відчувати свою самотність. Ти виповідав свою Душу, знаючи, що її зрозумію. Ти переконував мене, що я мушу писати романи, бо так хоче Бог.
Я написала шість романів, але ти жодного не прочитав. Бо сьогодні 18 років як тебе, Юрку, немає з нами. Комусь завадили твій талант, твоя відвертість, твоя непоступливість…
Тебе вбили!
А заразом з тобою й ненаписані твори.
Перечитувала сьогодні твої листи…
«… Десь все-таки є сфера, в якій існують наші невивчені мови, ненаписані вірші, наші ненароджені діти. Тільки за дотики до тієї сфери приходиться розплачуватись шматками власного життя. Мабуть, тому так боляче вони народжуються крізь наші тіла, через наші душі, крізь пам’ять про те, чого ще не було…»
Тебе не стало 20.02.2002… (йшов сніг)
Сьогодні 20.02.2020… (снігу немає)
Згадуємо тебе родиною, з друзями…
Згадайте і ви, хто знав, читав і шанував Юрка Гудзя – письменника, художника, історика, філософа і вірного Друга.
Тетяна Фольварочна
