В наші часи слід обережно ставитися до далекосяжних мрій. От у мене колись була мрія поїхати до Австралії. То я й поїхав. Полетів… У дорозі випив бутилки чотири вина (бо летіти сутки). Потім випив дві таблєтки іммовану, заснув… Прилетів до Сіднею… Пішов у готелі на сніданок, випив ще пива, наївся якогось жирнючого смаженого бекону (я тоді ще вживав м‘ясо) і різнокольорових «трубочок» із заварним кремом…
Сиджу, значить, на березі Тихого океану… Голова, як ковадло, спать хочеться, позіхаю, тошнить, шатає, похмілля, джет-лаг…
А потім мене питали: Ну як там Австралія?
— Херово, — кажу — Скрізь херово… Можна було просто до села з‘їздить. З таким же ефектом, але значно дешевше…
Віталій Чепинога
