На війні ламаються прилади, горить техніка, зникають люди. Здається, ніби війна — то суцільні втрати. Але на війні у кожному фрмується чітке бачення життя, без прикрас і брехні. Там кожен починає розуміти як він жив до того, як вийшов на межу, що досі робив не так, і що було зайвим. Ще не повернувшись із війни, кожен вже тверезо бачить, як саме він хотів би жити далі.
І це розуміння чітке, просте й прозоре. Той, хто сам думає про своє майбутнє, повертається з війни.
Бо там, у хвилини відчаю, придушена важкою хвилею страху, чи задухою тривалого, вимушеного очікування, людина відкривається Богові. І після цього Бог вже не полишає ту людину, зрозумівши, що людина починає бачити світ, і своє життя у ньому, правильно.
Свідомий вибір стилю свого майбутнього життя після війни і формує остаточно особистість. Один мій товариш, виживши у пеклі, лишився пасти вівці на Памірі. Думаю, він там щасливий…
Володимир Сердюк
Фото Леоніда ЛОГВИНЕНКА
