Визначальна особливість навколишнього світу, створеного художньою уявою французького письменника Альбера Камю у романі «Сторонній», це його байдужість до людини. «… Споглядаючи це нічне небо, всіяне таємничими знаками і зірками, я вперше відкрив свою душу тихій байдужості світу», – каже герой роману — дрібний конторник Мерсо з Алжиру – буквально за мить до можливої страти за вбивство.
На війні ламаються прилади, горить техніка, зникають люди. Здається, ніби війна — то суцільні втрати. Але на війні у кожному фрмується чітке бачення життя, без прикрас і брехні. Там кожен починає розуміти як він жив до того, як вийшов на межу, що досі робив не так, і що було зайвим. Ще не повернувшись із війни, кожен вже тверезо бачить, як саме він хотів би жити далі.
Найважча робота у Чернівцях – робити розумний вигляд. Хтось пробував? Ні? Шкода. Особливо важко робити розумний вигляд, коли робота дурна, нікчемна й непотрібна… Ось іде Петро на службу. Він працює начальником. Невеликим, але начальником. Він — замзавідділом підвідділу управління інвестицій у нікуди. Боже, як йому важко!
